Цього дня у 1919 році Директорія Української Народної Республіки оголосила війну більшовицькій Росії.

   Історія другого пришестя більшовиків в Україну почалась ще влітку 1918 року. Тоді в Таращанському та Звенигородському повітах спалахнуло повстання проти влади гетьмана Скоропадського, інспіроване двома українськими партіями: соціал-демократами та есерами. Лідери соціалістів зрозуміли, що самотужки Скоропадського їм не здолати. Потрібні були союзники ззовні. Тож вони почали шукати контактів із московськими більшовиками.

    13 листопада 1918 року в Києві таємно було обрано Директорію, яка мала очолити заколот проти гетьмана Скоропадського. Того ж дня більшовицька Росія оголосила про денонсацію Брестського договору, і вже 17 листопада в Курську був створений Тимчасовий Робітничо-Селянський Уряд України. 29 листопада він оголосив про поновлення в Україні радянської влади та скасування всіх законів, наказів і договорів як Скоропадського, так і Центральної Ради.

    Після повалення Скоропадського, уряд Директорії стикнувся з тим, що на зміну австрійсько-німецьким окупантам в Україну увійшли війська більшовицької Росії.

  Вже після падіння Харкова Директорія таки надіслала Москві ноту протесту. На що отримала відповідь, мовляв, ніяких військ радянської Росії на теренах України немає, а воєнні дії відбуваються між арміями УНР та українського радянського уряду.

    Війну Росії Директорія оголосила тільки 16 січня. На той момент вже були втрачені Харків та Чернігів. А, захопивши 5 лютого 1919 року Київ, більшовики до кінця травня встановили Радянську владу на більшій частині території України.