Державна підтримка сімей при народженні дитини
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
(стаття 51 Конституції України)
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку
(стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Чинне законодавство України встановлює право кожної сім’ї, в якій народилася дитина на отримання державної допомоги.
Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі – Закон) визначено гарантований рівень державної підтримки сімей з дітьми шляхом надання грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її статків та віку дітей.
Одним з таких видів допомоги є допомога при народженні дитини.
Умови призначення і виплати допомоги при народженні дитини передбачені Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751 (далі – Порядок).
Відповідно до положень Порядку допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.
Слід зазначити, що допомога при народженні дитини надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму на першу дитину, кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму на другу дитину, кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму на третю і кожну наступну дитину.
Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.
Положеннями статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" визначено наступні розміри прожиткового мінімуму на 2013 рік для дітей віком до шести років: з 1 січня - 972 гривні, з 1 грудня - 1032 гривні.
При цьому, розмір та строк виплати допомоги, яка призначається одному з батьків дитини, визначається з урахуванням кількості живонароджених та усиновлених дітей (враховуючи померлих), які до народження дитини перебували на утриманні особи, якій призначається допомога, її чоловіка (дружини), крім дітей, від виховання яких зазначена особа (її чоловік, дружина) відмовилась, а також дітей, які передані на виховання іншій особі, та повнолітньої дочки (повнолітнього сина) чоловіка, які не були усиновлені дружиною.
У разі народження двійні або більшої кількості дітей кожна дитина з їх числа вважається наступною. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.
Допомога, що виплачується опікуну при народженні дитини призначається на кожну взяту під опіку дитину у розмірі, установленому при народженні першої дитини.
У разі якщо допомога при народженні дитини вже була призначена до моменту встановлення опіки, виплата допомоги опікуну продовжується у такому самому розмірі.
При влаштуванні дитини до дитячого закладу на повне державне утримання, допомога призначається і виплачується в розмірі, встановленому для першої дитини, шляхом перерахування коштів на відкритий в установі уповноваженого банку рахунок дитини.
Допомога при народженні дитини призначається і виплачується одному з батьків дитини (опікуну) органами праці та соціального захисту населення за місцем їх реєстрації. Крім цього, допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.
Слід зазначити, що звернення за призначенням допомоги при народженні дитини повинно надійти до органу праці та соціального захисту населення за місцем проживання не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення подаються наступні документи:
- заява одного з батьків (опікуна), що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики України;
- копія свідоцтва про народження дитини;
- витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини для виплати допомоги у зв'язку з народженням дитини, виданий відділом реєстрації актів цивільного стану, або довідка для призначення допомоги при народженні дитини, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад.
Жінки, які постійно проживають (зареєстровані) на території України і народили дитину під час тимчасового перебування за межами України, подають видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
Особи, що звертаються за призначенням допомоги при народженні другої дитини або наступних дітей, подають також довідку про склад сім'ї та копію свідоцтва про народження кожної дитини, яка враховується при визначенні розміру допомоги.
Опікуни додатково надають копію рішення про встановлення опіки над дитиною.
Документи повинні подаватися особою, яка претендує на призначення допомоги, особисто. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення зазначеної допомоги, але за станом здоров'я або з інших поважних причин (догляд за інвалідом I групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років тощо) не може особисто зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу.
Подані документи розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня подання заяви.
Після прийняття відповідного рішення орган праці та соціального захисту населення надсилає заявникові письмове повідомлення про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення.
Допомога при народженні дитини в разі її смерті виплачується на підставі копії свідоцтва про народження дитини або витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини, копії свідоцтва про смерть, витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини для виплати допомоги у зв'язку з народженням дитини, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану, чи довідки для призначення допомоги при народженні дитини, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) рад.
Органи, що призначають і виплачують державну допомогу, мають право перевіряти матеріальне становище сімей з дітьми.
Абзацом десятим пункту 13 Порядку встановлено перелік основних обставин за яких виплати допомоги при народженні дитини припиняється. Це:
- позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;
- відмови отримувача допомоги від виховання дитини;
- нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;
- відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;
- тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання;
- припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;
- перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;
- усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;
- смерті дитини;
- смерті отримувача допомоги;
- виникнення інших обставин.
Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.
В окремих випадках виплата допомоги може бути поновлена у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом шести місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою. Такими випадками можуть бути, зокрема позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду тощо.
У разі встановлення факту нецільового використання коштів зазначені органи подають керівнику органу, що призначив допомогу при народженні дитини, пропозиції щодо припинення її виплати.
