VI. ОХОРОНА ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ КУЛЬТУРИ
Охорона праці – система правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людей.
Фінансування комплексу заходів з охорони праці здійснює адміністрація в межах кошторисних призначень на утримання відповідної установи, організації, працівники не несуть ніяких витрат.
Обов’язки та права сторін щодо охорони праці
Адміністрація відділу культури і туризму зобов’язується:
6.1. Розробити та затвердити у відповідності з діючим законодавством Комплексні заходи по досягненню встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям. Забезпечити їх обов'язкове виконання (ст. 13, 20 Закону України «Про охорону праці»). (додаток 4)
6.2. При укладанні трудового договору інформувати працівників під розпис про стан умов праці на робочих місцях, наявність шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та їх права на пільги і компенсації, які їм належать за роботу в шкідливих умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору (ст. 5 Закону України «Про охорону праці»).
6.3. Забезпечити функціонування в установі системи управління
охороною праці, розробити посадові інструкції та інструкції з охорони праці.
6.4. Затвердити переліки професій і посад працівників, яким видається безоплатно за встановленими нормами спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мило, знешкоджуючі та змиваючі засоби і захисні креми (ст. 8 Закону України «Про охорону праці»). (додаток 5, 6)
6.5. З метою підвищення якості підготовки профактиву з охорони праці направляти представників профспілки з охорони праці, уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці (із збереженням середнього заробітку) на двотижневе (при обранні вперше) або на тижневе (при повторному обранні) проходження навчання з охорони праці, а також встановлювати час звільнення від основної роботи для можливості виконання ним своїх громадських обов'язків.
6.6. 3 метою покращення умов праці жінок:
не використовувати працю жінок на важких роботах, роботах з небезпечними умовами праці;
не допускати жінок до піднімання і перенесення вантажу, вага якого перевищує гранично допустимі норми (додаток 7);
забезпечити жінок належними санітарно-побутовими приміщеннями і медичним обслуговуванням.
6.7. Забезпечувати контроль за дотриманням працівниками, посадовими особами вимог Закону України "Про охорону праці", нормативних актів, технологічних процесів тощо.
За порушення Закону та нормативних актів з охорони праці притягати винних працівників до дисциплінарної, матеріальної відповідальності згідно з діючим законодавством.
6.8. Запроваджувати систему матеріального та морального стимулювання працівників, які виконують вимоги Закону, нормативних актів з охорони праці та техніки безпеки, не порушують вимог особистої і колективної безпеки, беруть активну участь в здійсненні заходів по підвищенню рівня охорони праці в установі (ст. 25 Закону України «Про охорону праці»).
6.9. Забезпечити своєчасну і повну передачу до Фонду соціального страхування від нещасних випадків необхідних матеріалів про нещасні випадки і профзахворювання.
6.10. Проводити щомісячно дні охорони праці на підприємстві за участю Профкому.
6.11. Організувати для працівників підприємства цикл лекцій:
з питань безпечного використання газових приладів у побуті;
з питань пожежної безпеки;
з питань електробезпеки;
з питань безпеки дорожнього руху;
з питань безпечної поведінки на воді і способів надання першої медичної допомоги, під час відпочинку на водоймах.
6.12. Відстороняти від виконання робіт працівників, які не пройшли
медогляду, навчання, інструктажів та перевірки знань з питань охорони праці, не мають допуску до виконання відповідних робіт, порушують вимоги нормативних актів.
6.13. Оформити в установі куточки наглядної агітації по безпечному використанню в побуті природного газу, електроструму, додержання правил пожежної безпеки, правил дорожнього руху, правил поведінки на воді.
Профком зобов'язується:
6.14. Створити комісію з питань охорони праці Профкому установи, затвердити представників профспілок з питань охорони праці, ініціювати обрання на загальних зборах громадських інспекторів з охорони праці (постанова Президії Ради ФПУ № П-10-4 від 05.11.2004 р.).
6.15. Організовувати перевірки умов і безпеки праці в установі, вимагати усунення порушень нормативних актів з охорони праці (ст. 41 Закону України «Про охорону праці»).
6.16. Брати участь у розробці Комплексних заходів поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, проводити перевірки їх виконання, правильного використання коштів фонду охорони праці.
6.17. Аналізувати ефективність функціонування системи управління охороною праці в установах, вносити Роботодавцю пропозиції щодо усунення недоліків.
6.18. Брати участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, якщо потерпілий є членом профспілки, протидіяти безпідставному звинуваченню потерпілих, фактам приховування нещасних випадків, відмові Роботодавця скласти акт установленої форми (постанова Кабінету Міністрів України № 1232 від 30.11.11 р.).
6.19. Захищати інтереси членів профспілки при виникненні конфліктних ситуацій з питань охорони праці, зокрема, підтвердження факту наявності виробничої ситуації, небезпечної для життя чи здоров'я людей або для навколишнього середовища (При відмові працівника від роботи з цих причин контролювати оплату середнього заробітку за час вимушеного простою, виплату вихідної допомоги (не менше тримісячного заробітку) у разі розірвання працівником договору з Роботодавцем, який не виконує вимог законодавства з охорони праці).
6.20. Забезпечувати представництво і участь у роботі комісії установи з питань охорони праці та комісії з перевірки знань посадових осіб на знання ними нормативних актів з охорони праці (ст. 16, 18 Закону України «Про охорону праці»).
6.21. Домагатися від Роботодавця створення необхідних умов для навчання і роботи уповноважених трудового колективу та представників профспілок з питань охорони праці.
6.22. Контролювати додержання Роботодавцем порядку забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.
6.23. Приймати участь в розслідуванні нещасних випадків невиробничого характеру, які сталися з працюючими особами (за винятком групових), якщо вони є членами профспілки (ст. 11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 р. № 270).
6.24. Розглядати на засіданнях Профкому (не рідше одного разу в квартал) питання стану охорони праці в установі та виконання зобов’язань колдоговору по охороні праці.
6.25. Брати участь в розробці заходів по підготовці установ відділу культури і туризму до роботи в осінньо-зимовий період, контролювати їх виконання.
6.26. Здійснювати контроль за проведенням в установах триступеневого контролю за охороною праці та технікою безпеки.
6.27. Домагатися від Роботодавця розробки та впровадження в установі системи матеріального і морального стимулювання працівників по охороні праці (ст. 25 Закону України «Про охорону праці»).
6.28. Розглядати факти порушення трудової та виробничої дисципліни на засіданнях Профкому чи безпосередньо на зборах трудового колективу.
6.29. Не допускати використання праці підлітків на шкідливих і небезпечних роботах.
6.30. Ініціювати розірвання контракту з керівником установи з вини якого допущено ріст травматизму та не забезпечені належні умови праці (ст. 33 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»).
6.31. Профком має право внести Роботодавцеві подання з будь-якого питання охорони праці та одержати від нього аргументовану відповідь (ст. 41 Закону України «Про охорону праці»).
Працівники установи зобов'язуються:
6.32. Дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території установи.
6.33. Знати і виконувати вимоги правил і нормативних актів з охорони праці та правил внутрішнього трудового розпорядку (ст. 14 Закону України «Про охорону праці»).
6.34. Суворо дотримуватися правил експлуатації устаткування, встановлених вимог поводження з машинами, механізмами, інструментами тощо.
6.35. Користуватися засобами колективного та індивідуального захисту.
6.36. Проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди.
6.37. Брати активну участь у створенні безпечних умов праці.
6.38. Вносити пропозиції по ліквідації можливих аварійних ситуацій в установі.
6.39. Ставити до відома безпосереднього керівника про нещасний випадок.
Працівник має право:
відмовлятись від дорученої роботи, якщо створилась ситуація, небезпечна для його здоров’я, оточуючих, навколишнього природного середовища, за період простою з цих причин за працівником зберігається середньомісячний заробіток;
на одноразову вихідну допомогу у разі розірвання трудового договору за власним бажанням, якщо адміністрація не виконує законодавчих актів з оплати та охорони праці; розмір вихідної допомоги складає три середньомісячні заробітні плати працівника і виплачується в межах фонду заробітної плати;
на компенсацію витрат, що пов’язані із придбанням засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами термін їх видачі порушено і працівник був змушений придбати їх за власний рахунок;
на одноразову допомогу і щомісячну страхову виплату при нещасних випадках на виробництві.
Охорона праці жінок
Для створення найсприятливіших умов для праці жінок:
забороняється застосовування праці жінок на важких роботах;
гранична маса вантажу, який дозволяється переносити жінкам при
чергуванні з іншою роботою – 10 кг (не більше 2 разів на годину), а в разі постійного перенесення – не більше 7 кг. З робочої поверхні жінка не повинна піднімати більше 350 кг за годину, з підлоги – більше 150 кг за годину;
не допускається залучення до надурочних робіт, робіт у вихідні дні і
направлення у відрядження вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років; (додаток 8 )
жінки, що мають дітей віком від 3 до 14 років не можуть залучатися до
надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди;
у разі коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною шестирічного віку;
забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або наявністю дітей віком до 3 років, а одиноким матерям за наявністю дитини віком до 14 років або дитини-інваліда;
звільнення вагітних і жінок, які мають дітей віком до 3-х років (а в установлених випадках до 6 років), одиноких матерів при наявності дитини до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи адміністрації або уповноваженого нею органу не допускається, крім випадків повної ліквідації установи, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
