Конституційний Суд України надав офіційне тлумачення окремих положень Кодексу законів про працю України

 

15.10.2013 р. Конституційним Судом України у справі за конституційним зверненням Дзьоби Юрія Володимировича врегульовано неоднозначне застосування судами України положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України щодо строків звернення до суду у разі порушення законодавства про оплату праці та надано офіційне тлумачення зазначеної норми КЗпП України.

У своєму конституційному зверненні заявник просив дати офіційне тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України в аспекті того, чи поширюється необмежений строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати на вимоги про стягнення не нарахованих роботодавцем сум індексації заробітної плати та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Рішенням Конституційного Суду України № 9-рп/2013 дане питання було врегульовано.

Конституційний Суд України встановив, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

 

У цей же день Конституційний Суд України ухвалив ще одне аналогічне рішення за зверненням Присяжнюк Людмили Михайлівни з клопотанням дати офіційне тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу, статей 1, 12 Закону стосовно того, чи охоплює поняття «належна працівнику заробітна плата» усі виплати, на які працівник має право, зокрема й за час простою, що мав місце не з вини працівника, та чи обмежується строком позовної давності звернення до суду з позовом про стягнення такої заробітної плати залежно від її нарахування роботодавцем.

У резолютивній частині рішення №8-рп/2013 Суд дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

 

Слід зазначити, що це не єдині звернення до Конституційного Суду України з приводу тлумачення положень статті 233 КЗпП України.

22.02.2012 р. Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі за конституційним зверненням громадянина Стріхаря Володимира Васильовича щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України (№ 4-рп/2012).

 

Департамент правового захисту апарату ФПУ