Реалізація права на об’єднання громадян
Як роз’яснює Державна реєстраційна служба України на офіційному сайті, стаття 1 Конституції України визначає, що Україна є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою. Це ознаки країни, в якій панує закон, шанобливе ставлення до нього, де найвищою соціальною цінністю є людина, її життя, здоров’я, честь та гідність, де реально існує громадянське суспільство й реальна можливість реалізації своїх прав. Тому ми чітко повинні розуміти, що маємо гарантії в розвитку своєї особистості та Українського суспільства в цілому.
Усі громадяни рівні перед законом та мають однаковий обсяг невід’ємних прав у всіх сферах спільного людського існування, що відображається в загальнодержавній політиці країни. Держава сприяє розвитку політичної та громадської активності, творчої ініціативи громадян. Загальна декларація прав людини, Конституція України, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод гарантує невід’ємне право на свободу об’єднань громадян, заборона діяльності яких здійснюється лише в судовому порядку. Адже, об’єднавшись, громадяни можуть ефективніше захищати та задовольняти свої законні соціальні, економічні, творчі, науково-культурні та інші спільні інтереси. Тому кожен громадянин повинен знати, як реалізувати право на свободу об’єднань. Це можна продемонструвати на прикладі створення громадської організації.
Насамперед, треба розуміти, що вищезазначена можливість – це право, а не обов’язок: ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання чи обмежений у правах за належність чи неналежність до громадської організації.
Порядок створення громадської організації регламентується такими нормативно-правовими актами:
- Законом України «Про об’єднання громадян» (далі – Закон);
- Законом України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб – підприємців»
- Положенням про Державну реєстраційну службу України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №2460-XII
- Положенням про порядок легалізації об’єднань громадян, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 140 (далі – Положення).
Відповідно до Закону громадська організація - це об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
Як зазначалося раніше, держава сприяє активній громадській самоорганізації та не втручається в діяльність об’єднань громадян. Проте законодавством передбачається ряд обмежень, які унеможливлюють створення громадських організацій, діяльність яких спрямована на зміну шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної цілісності держави, підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іноземних держав, пропаганду війни, насильства чи жорстокості, фашизму та неофашизму, розпалювання національної та релігійної ворожнечі, створення незаконних воєнізованих формувань та обмеження загальновизнаних прав людини.
Кожна громадська організація при здійсненні своїх прав та обов’язків керується основними засадами, принципами діяльності, визначеними Конституцією України та Законом України «Про об’єднання громадян», та функціонує на основі добровільності, рівноправності їх членів, самоврядування, законності та гласності.
Залежно від визначеної засновниками території діяльності, громадські організації утворюються та діють із всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом.
Закон та Положення визначають порядок створення та припинення громадської організації. Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій - 15-річного віку. Рішення про заснування об’єднань громадян приймаються установчим з’їздом (конференцією) або загальними зборами.
Членами громадських організацій, крім молодіжних та дитячих, можуть бути особи, які досягли 14 років. Вік членів молодіжних та дитячих громадських організацій визначається їх статутами та Законом України «Про молодіжні та дитячі громадські організації».
Кожна громадська організація для індивідуалізації повинна мати назву, що складається із загальної та індивідуальної, яка визначається установчим з’їздом або загальними зборами організації. Найменування громадської організації повинне містити інформацію про її організаційно-правову форму.
Громадські організації діють на підставі статутних документів: статуту або положення. Закон висуває вимоги до змісту статутних документів, вони повинні містити: назву об’єднання громадян (повна, а також скорочена), його статус та юридичну адресу, мету та завдання об’єднання громадян, умови й порядок прийому в члени об’єднання громадян, вибуття з нього, права й обов’язки членів (учасників) об’єднання, порядок утворення й діяльності статутних органів об’єднання, місцевих осередків та їх повноваження, джерела надходження й порядок використання коштів та іншого майна об’єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань, порядок внесення змін і доповнень до статутного документа об’єднання.
У статутному документі можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності об’єднання громадян, зокрема, слід враховувати вимоги:
- статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", згідно з якою об’єднання громадян набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом;
- частини шостої статті 15 Закону України "Про об’єднання громадян" та частини третьої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", якими встановлено, що зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов’язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру;
- пункту 157.13 статті 157 Податкового кодексу України, яким встановлено, що у разі ліквідації неприбуткової організації її активи повинні бути передані одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зараховані до доходу бюджету, якщо інше не передбачено законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.
По завершенню підготовчого етапу створення громадської організації її слід легалізувати. Легалізація (офіційне визнання) є обов’язковою та здійснюється шляхом її реєстрації або повідомлення про заснування. Діяльність об’єднань громадян, які не легалізовані або примусово розпущені за рішенням суду, є протизаконною. За результатами реєстрації громадська організація набуває статус юридичної особи, що забезпечує можливість від власного імені набувати цивільні права та обов’язки. Дані реєстрації включаються до Єдиного реєстру громадських формувань та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Звертаємо увагу, що відповідно до Положення про Державну реєстраційну службу України легалізація всеукраїнських та міжнародних громадських організацій здійснюються Укрдержреєстром, а їх місцевих осередків та місцевих об’єднань громадян - структурними підрозділами головних управлінь юстиції Мін’юсту в Автономній Республіці Крим, в областях, мм. Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.
Для легалізації громадської організації шляхом її реєстрації до легалізуючого органу подаються: заява підписана не менш як трьома засновниками об’єднання громадян або їх уповноваженими представниками (підписи засвідчуються у встановленому законом порядку нотаріально); статут (положення) в двох примірниках; протокол установчого з’їзду (конференції) або загальних зборів, які прийняли статут (положення); відомості про склад керівництва центральних статутних органів (із зазначенням прізвища, імені, по-батькові, року народження, місця постійного проживання, посади (заняття), місця роботи); для всеукраїнських та міжнародних громадських організацій дані про наявність місцевих осередків, підтверджені протоколами конференцій (зборів); документ про сплату реєстраційного збору; відомості про засновників об’єднання громадян або спілок об’єднань громадян (для громадян - із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання; для спілок об’єднань громадян - назви об’єднання, місцезнаходження вищих статутних органів, а також доданням копії документа про легалізацію); документ, який підтверджує місцезнаходження об’єднання громадян (гарантійний лист власника приміщення, договір оренди тощо).
Міжнародна громадська організація додатково подає документи, які підтверджують поширення її діяльності на території хоча б однієї іншої держави (довіреності, зобов’язання, протоколи, документи про легалізацію тощо).
Заява про легалізацію місцевої громадської організації розглядається у 3-денний строк після надходження документів. Рішення про легалізацію або відмову в ній заявнику повідомляється не пізніше наступного робочого дня після його прийняття. Заява про легалізацію всеукраїнської та міжнародної громадської організації розглядається протягом одного місяця після надходження документів. Рішення про легалізацію або відмову в ній заявнику повідомляється письмово в 10-денний строк після його прийняття.
Якщо усі вимоги законодавства про об’єднання громадян були дотримані, за результатами розгляду заяви буде прийняте рішення про відмову в легалізації або про легалізацію об’єднання. Зареєстрованому об’єднанню громадян присвоюється відповідний номер, і воно вноситься до Реєстру об’єднань громадян, що ведеться реєструючим органом, та видається свідоцтво про реєстрацію встановленого зразка.
Легалізація громадської організації, яка повідомила про її заснування є простішою. До легалізуючого органу подається заява, підписана не менш як трьома засновника громадської організації або її уповноваженими представниками. В заяві вказується прізвище, ім’я, по батькові засновників громадської організації або їх уповноважених представників, рік народження, місце постійного проживання, назва організації і місцезнаходження центральних статутних органів, основна мета діяльності громадської організації. Підписи в заяві повинні бути завірені в установленому законом порядку (нотаріально).
Громадська організація, легалізована шляхом повідомлення про її заснування, вноситься до книги обліку громадських організацій, що ведеться легалізуючим органом.
Громадська організація - це рушійна сила, спосіб змін у суспільстві, ефективний інструмент реалізації та захисту спільних інтересів, які охороняються та гарантуються Конституцією України. Але для ефективного функціонування у правовому полі громадська організація має бути створена у порядку, встановленому законом.
Як роз’яснює Державна реєстраційна служба України на офіційному сайті, стаття 1 Конституції України визначає, що Україна є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою. Це ознаки країни, в якій панує закон, шанобливе ставлення до нього, де найвищою соціальною цінністю є людина, її життя, здоров’я, честь та гідність, де реально існує громадянське суспільство й реальна можливість реалізації своїх прав. Тому ми чітко повинні розуміти, що маємо гарантії в розвитку своєї особистості та Українського суспільства в цілому.
Усі громадяни рівні перед законом та мають однаковий обсяг невід’ємних прав у всіх сферах спільного людського існування, що відображається в загальнодержавній політиці країни. Держава сприяє розвитку політичної та громадської активності, творчої ініціативи громадян. Загальна декларація прав людини, Конституція України, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод гарантує невід’ємне право на свободу об’єднань громадян, заборона діяльності яких здійснюється лише в судовому порядку. Адже, об’єднавшись, громадяни можуть ефективніше захищати та задовольняти свої законні соціальні, економічні, творчі, науково-культурні та інші спільні інтереси. Тому кожен громадянин повинен знати, як реалізувати право на свободу об’єднань. Це можна продемонструвати на прикладі створення громадської організації.
Насамперед, треба розуміти, що вищезазначена можливість – це право, а не обов’язок: ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання чи обмежений у правах за належність чи неналежність до громадської організації.
Порядок створення громадської організації регламентується такими нормативно-правовими актами:
- Законом України «Про об’єднання громадян» (далі – Закон);
- Законом України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб – підприємців»
- Положенням про Державну реєстраційну службу України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №2460-XII
- Положенням про порядок легалізації об’єднань громадян, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 140 (далі – Положення).
Відповідно до Закону громадська організація - це об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
Як зазначалося раніше, держава сприяє активній громадській самоорганізації та не втручається в діяльність об’єднань громадян. Проте законодавством передбачається ряд обмежень, які унеможливлюють створення громадських організацій, діяльність яких спрямована на зміну шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної цілісності держави, підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іноземних держав, пропаганду війни, насильства чи жорстокості, фашизму та неофашизму, розпалювання національної та релігійної ворожнечі, створення незаконних воєнізованих формувань та обмеження загальновизнаних прав людини.
Кожна громадська організація при здійсненні своїх прав та обов’язків керується основними засадами, принципами діяльності, визначеними Конституцією України та Законом України «Про об’єднання громадян», та функціонує на основі добровільності, рівноправності їх членів, самоврядування, законності та гласності.
Залежно від визначеної засновниками території діяльності, громадські організації утворюються та діють із всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом.
Закон та Положення визначають порядок створення та припинення громадської організації. Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій - 15-річного віку. Рішення про заснування об’єднань громадян приймаються установчим з’їздом (конференцією) або загальними зборами.
Членами громадських організацій, крім молодіжних та дитячих, можуть бути особи, які досягли 14 років. Вік членів молодіжних та дитячих громадських організацій визначається їх статутами та Законом України «Про молодіжні та дитячі громадські організації».
Кожна громадська організація для індивідуалізації повинна мати назву, що складається із загальної та індивідуальної, яка визначається установчим з’їздом або загальними зборами організації. Найменування громадської організації повинне містити інформацію про її організаційно-правову форму.
Громадські організації діють на підставі статутних документів: статуту або положення. Закон висуває вимоги до змісту статутних документів, вони повинні містити: назву об’єднання громадян (повна, а також скорочена), його статус та юридичну адресу, мету та завдання об’єднання громадян, умови й порядок прийому в члени об’єднання громадян, вибуття з нього, права й обов’язки членів (учасників) об’єднання, порядок утворення й діяльності статутних органів об’єднання, місцевих осередків та їх повноваження, джерела надходження й порядок використання коштів та іншого майна об’єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань, порядок внесення змін і доповнень до статутного документа об’єднання.
У статутному документі можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності об’єднання громадян, зокрема, слід враховувати вимоги:
- статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", згідно з якою об’єднання громадян набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом;
- частини шостої статті 15 Закону України "Про об’єднання громадян" та частини третьої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", якими встановлено, що зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов’язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру;
- пункту 157.13 статті 157 Податкового кодексу України, яким встановлено, що у разі ліквідації неприбуткової організації її активи повинні бути передані одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зараховані до доходу бюджету, якщо інше не передбачено законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації.
По завершенню підготовчого етапу створення громадської організації її слід легалізувати. Легалізація (офіційне визнання) є обов’язковою та здійснюється шляхом її реєстрації або повідомлення про заснування. Діяльність об’єднань громадян, які не легалізовані або примусово розпущені за рішенням суду, є протизаконною. За результатами реєстрації громадська організація набуває статус юридичної особи, що забезпечує можливість від власного імені набувати цивільні права та обов’язки. Дані реєстрації включаються до Єдиного реєстру громадських формувань та Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Звертаємо увагу, що відповідно до Положення про Державну реєстраційну службу України легалізація всеукраїнських та міжнародних громадських організацій здійснюються Укрдержреєстром, а їх місцевих осередків та місцевих об’єднань громадян - структурними підрозділами головних управлінь юстиції Мін’юсту в Автономній Республіці Крим, в областях, мм. Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.
Для легалізації громадської організації шляхом її реєстрації до легалізуючого органу подаються: заява підписана не менш як трьома засновниками об’єднання громадян або їх уповноваженими представниками (підписи засвідчуються у встановленому законом порядку нотаріально); статут (положення) в двох примірниках; протокол установчого з’їзду (конференції) або загальних зборів, які прийняли статут (положення); відомості про склад керівництва центральних статутних органів (із зазначенням прізвища, імені, по-батькові, року народження, місця постійного проживання, посади (заняття), місця роботи); для всеукраїнських та міжнародних громадських організацій дані про наявність місцевих осередків, підтверджені протоколами конференцій (зборів); документ про сплату реєстраційного збору; відомості про засновників об’єднання громадян або спілок об’єднань громадян (для громадян - із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, місця постійного проживання; для спілок об’єднань громадян - назви об’єднання, місцезнаходження вищих статутних органів, а також доданням копії документа про легалізацію); документ, який підтверджує місцезнаходження об’єднання громадян (гарантійний лист власника приміщення, договір оренди тощо).
Міжнародна громадська організація додатково подає документи, які підтверджують поширення її діяльності на території хоча б однієї іншої держави (довіреності, зобов’язання, протоколи, документи про легалізацію тощо).
Заява про легалізацію місцевої громадської організації розглядається у 3-денний строк після надходження документів. Рішення про легалізацію або відмову в ній заявнику повідомляється не пізніше наступного робочого дня після його прийняття. Заява про легалізацію всеукраїнської та міжнародної громадської організації розглядається протягом одного місяця після надходження документів. Рішення про легалізацію або відмову в ній заявнику повідомляється письмово в 10-денний строк після його прийняття.
Якщо усі вимоги законодавства про об’єднання громадян були дотримані, за результатами розгляду заяви буде прийняте рішення про відмову в легалізації або про легалізацію об’єднання. Зареєстрованому об’єднанню громадян присвоюється відповідний номер, і воно вноситься до Реєстру об’єднань громадян, що ведеться реєструючим органом, та видається свідоцтво про реєстрацію встановленого зразка.
Легалізація громадської організації, яка повідомила про її заснування є простішою. До легалізуючого органу подається заява, підписана не менш як трьома засновника громадської організації або її уповноваженими представниками. В заяві вказується прізвище, ім’я, по батькові засновників громадської організації або їх уповноважених представників, рік народження, місце постійного проживання, назва організації і місцезнаходження центральних статутних органів, основна мета діяльності громадської організації. Підписи в заяві повинні бути завірені в установленому законом порядку (нотаріально).
Громадська організація, легалізована шляхом повідомлення про її заснування, вноситься до книги обліку громадських організацій, що ведеться легалізуючим органом.
Громадська організація - це рушійна сила, спосіб змін у суспільстві, ефективний інструмент реалізації та захисту спільних інтересів, які охороняються та гарантуються Конституцією України. Але для ефективного функціонування у правовому полі громадська організація має бути створена у порядку, встановленому законом.
Зверніть увагу ! 19.04.2012 року набрав чинності Закон України від 22.03.2012 року № 4572-VI "Про громадські об'єднання", який вводиться в дію з 01.01.2013 року, у зв'язку з чим Закон України "Про об'єднання громадян", на якій містяться посилання у статті втрачає чинність.
Департамент правового захисту апарату ФПУ
